Навчально – виховний комплекс №7
Сценарій шкільного свята до 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка
«І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій
не забудьте…»
Тема: «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій не забудьте…»
Мета: Ознайомити учнів зі значенням творчості Т.Г.Шевченка – поборника щастя й свободи українського народу; показати, як шанують його в наших домівках і в світі; викликати бажання читати «Кобзаря»; виховувати почуття любові до світлого образу поета-мислителя Т.Г.Шевченка.
Слова на дошці:
«Твої думки, діла і заповіти –
Як вічне світло, як весняні квіті
Цвітуть, живуть
І будуть вічно жити»
Ведучий : Надзвичайно важливою подією є відзначення 200-річчя з дня народження великого сина України – Тараса Григоровича Шевченка. В історії кожного народу, серед її великих творців є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Шевченко, якому долею судилося стати «володарем в царстві духа», національним генієм і духовним пророком, апостолом правди, заступником знедолених. І в цьому немає перебільшення. ВіДЕО
Великий поет Т.Шевченко відомий усьому світові. Його ім’я стало символом нашого народу.
Ведучий : Про поета ми знаємо, здається все: від його босоногого дитинства до останніх років у сирій петербурзькій майстерні. Із сирітської торбинки поета виглядала на рідкість щедра доля – Божий дар, дар творити.
Учень. Великим Кобзарем прозвали Тараса Григоровича в народі.
Учениця. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.
Інсценівка оповідання С.Васильченка «Залізні стовпи» (Стоїть маленький стіл, стільці, на столі мичка, дерев’яна ложка, хліб. Одяг Тараса, батька, брата-білий, полотняний, матері –вишита сорочка, спідниця , фартух, сестрички-вишита блузка, спідничка, стрічкою перев’язані коси ; Тарас у солом’яному капелюсі)
Ведуча. Невесела вечеря — зморений батько, зажурена мати, сестричка Катеринка, брат .
Сусід. Добрий день ! Це тільки вечеряєте ? Що так пізно ?
Мати. Та у нас клопіт , що й вечеря, не в вечерю: хлопець десь дівся, — зранку як пішов , то й досі немає . Бігали і до ставка , і до греблі , всі бур’яни обшукали, - як у воду впав !
Батько (сердито). Догляділи !
Сусід. Нічого, знайдеться . Може заснув десь у буряні . Проспиться — прийде .
Мати. Ну й де б їй дітись , вражій дитині?
Ведуча. Раптом чути : «Чумаки! Чумаки!»
Сестричка. А ось і наш волоцюга з’явився !
Брат. Нарешті прийшов !
Мати. Де це ти був ?
Батько. Де тебе носило досі ?
Мати. Де ти волочився ?
Батько. Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш ?
Тарас. Був у полі , та й заблудив .
Батько. Бачили таке ? Хто ж тебе привіз додому?
Тарас. Чумаки.
Всі. Хто?
Тарас. Стрінувся з чумаками, питають:«Куди ідеш – мандруєш». А я кажу :«В Кирилівку, треба назад іти. Сідай , кажуть , з нами , ми довеземо». Та й посадили мене на віз . І дали мені батіг волів поганяти.
Батько. Бачили такого ? Чумакувати надумав уже ! І як воно згадало, що з Кирилівки ?
Сусід. Я ж казав , що знайдеться . Такий лобатий , не пропаде.
Батько. Ну , почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.
Мати. Ну , чого тебе понесло в поле ? (Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові і сестричці , а вони уважно слухають . Мати підслуховують ).
Мати. Ви послухайте , що цей волоцюга вигадує, старий того не придумає збрехати , як воно. Каже , що ходив він туди , де сонце заходить , бачив залізні стовпи , що підпирають небо, і ті ворота , куди сонце заходить на ніч. Розповідає , ніби справді сам те є бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?
Сусід. Всі на кутку кажуть , що з вашого Тараса , мабуть, щось добряче вийде!
Батько. Що вийде? Розбишака великий вийде – ось що ! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий.
Сусід. Це той, що в панів однімає та наділяє бідних?
Батько. Так!
Ведучий: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». За найменшу провину карав він своїх учнів різками.
Ведучий: Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика.
Тарас: Там матір добрую мою
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Ведучий .20 серпня 1823 року неня його… ще молодою, померла на 32-му році свого віку, На руках удівця Григорія Шевченка залиш лось п’ятеро сиріт: Микита — на 12-му, Тарас — 10-му, Ярина — на 8-му, Марія — на 4-му, Йосип — на 2-му році. Батько одружується вдруге. Взяв з Моринець вдову Оксану Терещенчиху з трьома дітьми. В родину свого другого чоловіка не принесла вона кохання тихого, життя спокійного. Не заступила вона сиротам Шевченка рідної матері. Років через 20 після цього Тарас напише: «Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведенят, той звичайно бачив пекло… Не було години, щоб меж зведенятами не було сварки, бійки, сліз!»
Учнень (Тарас).
І золотої й дорогої,
Якби ви знали, мені не жаль
Моєї долі молодої.
А іноді така печаль
Обступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі,
Мов одірвалось од гіллі,
Одне-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
1-й літературознавець. Мене дуже вразив такий випадок. Мачуха мучила Таласа по-всякому. А тут іще один випадок стався. На постій у хату до Григорія Шевченка поставили солдата. В один із днів він закричав, що зникли його гроші.
«Украв Тарас» — гучно оголосила недобра Терещенчиха. Тарас божився і клявся — не винний! Але жодні запевнення не допомагали. Втік. Заховався, знайшли… Ярина розповідала, що Тарасу зв’язали руки й ноги — катували різками. Дізнання тривало три дні, доки знесилений хлопчина не «зізнався». Зажадали, щоб гроші повернув, А де йому їх узяти? Знову били, потім кинули в темну комору. Свої монети солдат одержав: заради цього продали святкову материну спідницю, яку вона заповідала Катерині. А справжній злодій виявився пізніше. Це був син мачухи Степанко, який украв гроші й заховався у дуплі старої верби. Отакий був «гостинець» сироті Тарасу.
2-й літературознавець. А мені запам’яталося таке: в 11-ий рік свого народження Тарас почув від мачухи: «Не жилець твій батько на цьому світі — помре скоро». Заплакав хлопець і вибіг з хати. Як жити сироті? А батько, відчуваючи наближення кінця, давав розпорядження щодо майбутнього свого нехитрого скарбу. Тоді й почули люди від нього: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба — він буде незвичайною людиною: з нього вийде або щось дуже гарне, або великий ледар, для нього моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим йому не допоможе…»
Ведучий: Незадовго після смерті матері в 1825 р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.
Учень:
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи -
Носити воду школярам.
Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».
Ведучий: Тарас наймитує, а випаде вільна часина — читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.Т.Шевченко ВІДЕО
Ведучий. Шевченко навчається в Академії мистецтв, стає улюбленим учнем Карла Брюлова. Шевченка природа наділила так щедро, що за 2 роки самоуком він встиг багато перечитати і стати надзвичайно інтелігентною людиною.
Вірш «Минають дні, минають ночі…»
Ведучий. 1840-й рік був щасливим для Тараса і як для художника. За свою першу роботу з живопису масляними фарбами — картину «Хлопчик-жебрак що дає хліб собаці» — він був удостоєний срібної медалі другого ступеня. Все це його дуже тішило.
Ведучий. За час навчання в Академії Тараса тричі нагороджують срібною , а потім золотою медалями за малюнки з натури та живописні твори . (На екрані показують портрети молодого Шевченка). ВІДЕО
Ведучий.Помітними рисами характеру була доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду і несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан - тоді він міг бути і несамовитий. З бідними ділився останнім.
Учень. (Тарас).
І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї,
Та одинокому мені
Здається, кращого немає
Нічого в Бога,
Як Дніпро, та наша славная Вкраїна.
Аж, бачу, там тільки добро, де нас нема.
Ведучий. Тарас Шевченко любив і знав історію рідного краю. Багато своїх віршів поет присвятив різним історичим подіям: козацькій добі, Гайдамаччині, Коліївщині.
Ведучий. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.
Співець-патріот Тарас Шевченко і в засланні мріє ще повернутись на Україну, подивитись на зелені ліси, вилити там своє горе. Мрія Тараса про вільне, щасливе життя своїх знедолених земляків — у багатьох його творах, Тарас Шевченко відомий світу не тільки як поет, а як талановитий художник. Мистецька спадщина Шевченка – це 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах та копіях. Значне місце в його творчості займають портрети та автопортрети.
Улюблені пейзажні мотиви Шевченка-художника – зображення мальовничих куточків сіл, берегів тихих річок, ставків. ВІДЕО – КАРТИНИ
Презентація виставки ілюстрацій до творів Т.Г.Шевченка
Учень.
Україно! Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю —
Заплаче серденько.
Лічу в неволі дні і ночі,
І лік забуваю.
О Господи, як-то тяжко
Тії дні минають.
А літа пливуть за ними,
Пливуть собі стиха.
Забирають за собою
І добро, і лихо.
Ведучий. В останні роки Шевченко написав значно менше, ніж в період «Трьох літ» чи в Орській фортеці на Кос-Аралі — давалися взнаки вимушене семирічне мовчання, кволе здоров’я, поліційний нагляд, особисті негаразди… У 1857 р. було написано лише дві поеми — «Неофіти» і «Юродивий» (остання залишилася незакінченою); у 1858 — п’ять невеликих віршів; у 1859 — одинадцять віршів і одну поему; у 1860 — тридцять п’ять поезій; у 1861 — одну. Але це був урочий час його генія.
Поезію «Доля»
Ведучий: 9 березня 1861 р. Шевченку минуло 47 років. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т. Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.
Вчитель. Дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам’ятатимуть його заповіти.
Учениця: Я, маленька українка,
Вісім років маю,
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю.
Він — дитя з-під стріхи,
Він — в подертій свиті,
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре, не загине.
Наш Тарас Шевченко-
Сонце України.
Ведучий.Пам’ятники нашому Шевченку стоять у далекій Канаді, Америці, Франції, Угорщині, Аргентині. Його ім’ям названо вулиці в багатьох містах світу.
Вірші поета перекладено багатьма мовами світу.«Заповіт», перекладений на 150 мовах світу.
ВІДЕО РЯД (ЗАПОВІТ)
Навчально – виховний комплекс №7
Літературне свято
Свято Книги
Мета: показати значення книги в житті людини, прищеплювати любов до книги;формувати комунікативну компетентність; виховувати потребу в читанні, культуру читання, бережливе ставлення до книги.
Обладнання: плакати –вислови про книгу «Книга –вікно у світ», «Книгу
читати –усе знати», «Читання –самостійне плавання в морі знань» (В.О.Сухомлинський); стенди з книжками, виставка дитячих малюнків до творів, мультимедійний проектор,
слайд-шоу.
Вчитель. Книгу у нас шанують усі. Вона була й залишається вірним
супутником людини. Книга дасть слушну пораду, розповість про незвичайні пригоди і подорожі. Це –наш добрий друг і порадник.
Дорогі друзі! Сьогодні ми проводимо свято, яке започаткував ще В.О.Сухомлинський «Свято Книги».
Учень. Учень.
В кожнім домі, в кожній хаті – Дружба з книгою –це свято,
У містах і на селі, Не було б його у нас,
Хто навчився вже читати, Ми не знали б так багато
Має книжку на столі. Про новий і давній час.
Вчитель. Із давніх давен учені, письменники, філософи відображали в
книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і зберегли все це для нащадків.
(Входить Мудрець)
Мудрець. Доброго дня! Дозвольте мені бути присутнім на вашому святі.
Я – мудрець, багато знаю і хочу вам розповісти про цікавий світ книжок. Запрошую…
(Під оплески у костюмах заходять книги: художня книга, підручник, словник, енциклопедія, довідник.)
Підручник. Я –Підручник, ваш перший помічник і порадник. Молодший мій братик Буквар навчив вас читати і передав мені естафету.
Художня книжка. Я –Художня Книжка. Така красуня! Вся в малюнках і
така цікава. Влаштовую зустрічі з казковими героями, подорожі у світ прекрасного.
Словник. Я –Словник, збірник слів в алфавітному порядку з поясненням,
тлумаченням, перекладом іншою мовою.
Енциклопедія. Я –Енциклопедія. Коли ви шукатимете відомості про історію виникнення предмета, на допомогу до вас можу прийти
тільки я.
Мені так хочеться бути з вами, коли ви готуєте уроки. Станьте моїми вірними друзями.
Довідник. Я –Довідник, для вас чудовий помічник. Я дам вам короткі
відомості з певних питань. Подружимось, чи як?
Діти. Люба Книжко! Ми вітаєм із святковим днем тебе.
Свято Книжки, обіцяєм, радісно ми проведем.
(Під музику заходить Королева Книг)
Королева Книг. Доброго дня дорогі мої читачі! Безмежна моя сила. Я
відкриваю перед вами світ. Розпочнемо мандрівку.
Шлях розвитку книги був тривалим і дуже складним. Люди використовували для виготовлення книжок –глину, листя та кору дерев, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк. Основний сучасний матеріал для книжок – папір –винайшли стародавні китайці у 105 році нашої ери. Перші книги з паперу в Європі почали виготовляти у ХІІІ ст.. Книги тривалий час писали від руки. Обкладинки прикрашали коштовностями. Одна книга інколи виготовлялася протягом 5-7 років. У ХV ст.. німецький майстер винайшов спосіб друкувати книгу.
Першу книгу «Буквар» на Русі надрукував у 1564 році у Москві Іван Федоров. Сотні років минуло відтоді. Зараз у нашій країні існують сотні друкарень.
Переглід відео ролику про перші друкарні (2хв, Інтернет)
Виставка. Презентація найстарішої домашньої книги, представленої на виставці «Найстаріша книга у моїй сім’ї»
Мудрець.В історії черпаємо мудрість, в поезії – політ думки і дотепність, у математики – принциповість і точність, у філософії – мораль і серйозність, у логіки і риторики – вміння сперечатися. І всі ці знання об’єднує одне прекрасне поняття, ім’я якому - Книга
Королева Книг.
Вчіться, діти! І мудра книжка скаже вам дуже багато
З того, що колись іншими і посіяно, й пожато.
Інсценівка (за сценою – стогін, заходить шкутильгаючи книжка).
Мудрець. Що трапилось, Книжечка? Хто тебе образив?
Книга. Ой, я втекла від дівчинки, яка мене била і зовсім не берегла.
(забігає дівчинка).
Дівчинка. Ось де ти! Книжечко, моя дорогоцінна! Я тебе шукаю скрізь, а ти тут. Я тобі нічого поганого не зробила, тільки вдарила кілька разів свого сусіда по парті та вчора забула тебе у дворі. А вночі пішов дощ. Ранком я пішла тебе шукати, а ти ось де!
Книжка. Королево, я не хочу повертатись до цього дівчиська. Заберіть мене до себе у бібліотеку.
Королева Книг. Добре, ми тебе вилікуємо у книжковій лікарні і читатимуть
тебе добрі дітки, які не залишатимуть тебе під дощем.
Дівчинка. А я залишатимусь без книжки? Я ж її дуже, дуже люблю!
Мудрець. Ну, якщо любиш, то перш за все вилікуєш її.
(на сцену виходить Книжковий лікар)
Книжковий лікар. В книжковій лікарні, у новім будинку
Я щодня працюю не одну годинку,
Хто навчитись хоче книжку лікувати,
Приходьте, будь ласка, буду вас навчати.
Мудрець. Забирайте, лікарю, книжку до лікарні, а дівчинка нехай прочитає і запам’ятає правила поводження з книгою (вручає правила).
Дівчинка.
- Беріть книги чистими руками (А я їх ніколи не мию).
- Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки (А ви також перегинаєте книжки, як і я?).
- Не кладіть до книжки олівців та інших предметів, від цього вона рветься. (Ніколи б і не подумала).
- Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками (А в мене їх немає).
- Не читайте книги під час вживання їжі. (А коли ж?).
- Щоб книга або підручник довше служили вам, обгорніть їх. (У мене жодна книга не обгорнута).
Королева Книг. Чи запам’ятали ці правила, діти? А ти, дівчинко?
Дівчинка. Я все зрозуміла, обов’язково виправлюсь.
Книжка всім знання дає, в кожній щось цікаве є
То ж на книжці не малюй, та не рви її, не псуй.
Мудрець. У наших книжок є свій дім, звідки вони прийшли до нас –це
бібліотека. Господар у книжковому домі –бібліотекар. Отже, надаємо слово бібліотекарю школи.
(Виступ бібліотекаря, нагородження активних читачів.)
Проведення конкурсу «Найкращий Читач» (демонстрація слайдів)
- Розминка. (на екрані проектується питання за 30 сек. – відповідь.
Відповідь зявляється у формі картинки)
- Чий портрет. (демонстрація портретів)
- Донька Прометея (Л.Українка)
- Автор Кобзаря (Т.Шевченко)
- Автор казки «Фарбований Лис»
- Писав твори для дітей про історичне минуле нашого народу (О.Олесь)
- Відоми український байкар (Л.Глібов)
3.Відгадай загадку (слайди відгадки)
Мовчить, а сто дурнів навчить.(книга)
Біла рілля, чорне насіння; лиш той посіє, хто розуміє.(папір)
Снігові поля, чорні грачі, Хочеш розумним бути - бери та вчи.(книги)
Що в світі найшвидше?(думка)
Хто найдальше бачить?(розум)
4.Скласти приказку (зображення тексту)
Золото добувають із землі, а знання із книги.
Розум без книги, що птах без крил.
Хліб наснажує тіло, а книга розум.
Дім без книги, що день без сонця.
День без книги, що борщ без хліба.
Книга для дітей, що волога для полів.
Книга - не пряник, а дітей до себе манить.
З книжкою жити - з добром дружити.
Книгу читаєш - розуму набираєш.
Книга - твій друг, без неї, як без рук.
5 .Літературний герой (ілюстрації з творів)
6.Знімається кіно (інсценування учнями уривків творів)
5-А -Олександр Олесь «Микита Кожум’яка»
5-Б - Анатолій Шиян «Котигорошко»
Книга. Шановні учні, замисліться, яке місце у нашому житті займає гарна
книжка. Вона завжди веде нас за собою. І так буде постійно: подорослішаєте, а з вами назавжди залишаться ваші друзі –герої улюблених книг, які надихають жити, вчать бути мудрими, добрими, справедливими. Читайте, читайте й читайте!
Вчитель. Закінчилось наше свято, але не завершується зустріч з книгою. Бажаю вам назавжди подружитись з нею.
Виставка сучасної літератури.
СВЯТО ПОКРОВИ
Покрова – свята покровителька!
Мета. Ознайомити вихованців зі святом покрови, розширити знання дітей з історії української культурі; відроджувати календарно обрядові звичаї, традиції і обряди нашого народу;розвивати естетичний смак, навчити морально-етичної поведінки; виховувати повагу до історичного минулого свого народу, до рідної мови.
Обладнання. Дві ширми, що імітують українську хату, українська піч, скриня, стіл, лави, український рушники, скатертина, глиняний посуд, кошик з овочами, зображення Матері Божої, український віночок, сувій полотна.
Матеріали. Для гри «заплети косу» 4 набори різнокольорових стрічок довжиною 1.5 метра ( по 3 шт. ). У кожному наборі 3 стрічки, зв’язані з одного боку вузликом. Для гри «скрути мотузку» дві палиці зв’язані мотузкою (1 шт). Для гри «перенеси сіль» 2 мішка, 4 набивних м’ячі. Для гри «втримайся на колоді» 12 колодок. Для вікторини питання. Для «перетягування канату» канат.
Мов чудовий самоцвіт,
Повний блиску і принаду
Горить слава давніх літ – днів надії і розради.
Хто цю згадку збереже і її в серці плекати буде,
Скарб найбільший він знайде,
Який можуть мати люди.
(Звучить гімн України)
1-а ведуча. Шановні, дозвольте привітати Вас зі святом Покрови, святої покровительки всього роду козацького.
2-а ведуча. Указом президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва.
Стоїть муляж української хати, лунає музика, заходить господиня.
Господиня. (Пораючись, розмовляючи сама із собою). Ну ось і літечко пробігло, як один день! Важка робота в полі закінчилась можна і перепочити (звертаючись до глядачів)! Нарешті діждалися Покрови! Ой і весело сьогодні буде у нас на вечорницях! Не дарма ж у народі кажуть:» Були жнива – лежала баба нежива, а прийшла Покрова – вже баба здорова!» Чується сміх дівчат.
Голос. Тітко Олено, пусти на вечорниці! (господиня йде відчиняє двері)
Господиня. Заходьте, заходьте дівчата! Хлопці, і ви не цурайтеся моєї хати!(лине музика,заходять хлопці та дівчата, кланяються господині).
Гурт. Доброго вечора, тітко Олено!
1-а дівчина. Слава Богородиці!
2-а дівчина. Будьте здорові, щасливі, багаті!
3-а дівчина. Вітаємо Вас зі святом Покрови!
(дівчата й хлопці сідають на лаві)
Господиня. Дякую,дякую. Рада, що до мене завітали на Покрову! А чи знає хтось із вас історію цього свята?
1-й парубок. Звичайно ж, знаємо!
Гурт. Знаємо, знаємо!
Господиня. То може й іншим розкажете?
1-а дівчина. Залюбки!
2-а дівчина. Історія цього свята така. Виникло воно ще в Х столітті у Греції. Яку в той час загарбали араби. Оточивши Константинополь, сарацини намагалися поневолити громадян.
3-а дівчина. Константинопольці зібралися на всеношну до церкви. Під час Божої служби Святий Андрій-юродивий та його учень Епіфаній побачили в горішній частині храму образ Божої Матері. Вона в оточенні святих тримала над віруючими християнами покров(омофор) і молилася.
1-й парубок. Це все диво надало грекам сили і впевненості й вони відстояли свою незалежність, а свято Покрови з того часу стало всенародним!
4-а дівчина. Покрова з давніх-давен в Україні належала до давніх свят. У багатьох селах та містах не її честь будували та освячували храми, бо Покрова вважалася не лише релігійним, а й національним святом! На честь свята в Україні названо не мало сіл. Ось, хоча б Стара Покрова і Нова Покрова на Харьковщині.
1-а дівчина. А я знаю, що покрову на Покрову накривала Матір Божа землю від усяких бід, а кожна мати в Україні старалася благословити своє дитя рано-раненько, промовляючи над дитятком такі слова: «Як Матір Божа стоїть над світом, так хай стане над тобою усіляке добро. Як Мати Божа, Цариця Небесна, покровом землю усю накриває, так і я плід лона свого накриваю від усякої напасті. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь!»
Господиня. Коли просиш у матінки Божої заступництва добрим серцем – то матимеш його!
2-й парубок. А чи не час вам дівчата веселої пісні заспівати?
Господиня. А й справді, дівчата, заспівайте для нас!
(виконується пісня)
1-й парубок. Так, співають гарно, нічого не скажеш! А чи знають наші дівчата прикмети про осінь?
5-а дівчина. Гадаєш, що не знаємо, то давай проведемо змагання серед дівчат?
1-й парубок. А давай!
Гра « аукціон прикмет»
Умови гри:
Дівчата по черзі називають прикмети про осінь.
Господиня. Бачу, бачу прикмети знають, а цікаво, чи всі хлопці вміють розважатися?!
1-й парубок. А то!!!
2-а дівчина. Вміємо, вміємо! І самі розважимося і вас розважимо.
Господиня. А коли так, граємо у гру «заплети косу»
Гра «Заплети косу»
Умови гри:
Обираюсь 2 команди по 3 чоловіка. Хлопці в українських костюмах тримають у руках кожен по 3 зв’язані вузликом стрічки. З іншого краю кожну стрічку тримає обраний гравець. Як тільки починає грати музика, команда зі стрічок плете косу. Перемагає та команда, яка першою якісно сплете косу.
2-й парубок. Ой, чи то гра?!
Дівчата. Хай хлопці грають!
Господиня. А що, хлопці, покажете дівчатам чого ви варті?!
1-й парубок. Ось зараз побачите.
Господиня. Тоді запрошуємо хлопців до гри!
(з 5-11 класи по 1 козаку)
- Хто довше встоїть на колоді
- Перенеси сіль
- Конкурс капітанів «скрути мотузку»
- Вікторина про козацтво
Як козаки голили собі голові?
(залишали чуба на «оселедець»)
Якого кольору був стяг у запорозькій січі?
(малиновий)
Який одяг носили козаки?
(шапки з китицями, шаровари, жупан, пояс крайку)
Яким чином козаки повідомляли на далеку відстань про небезпеку?
(запалювали бочки)
Для чого козаки випалювали високу траву?
(щоб не було де ховатися татарам)
Які ви знаєте символи влади Гетьмана України?
(булава, бунчук,пірнач)
- Перетягни канат.
Господиня. Ой хлопці, як же ви гарно граєте, душа радіє, аж танцювати хочеться! Ану дівчата станцюйте!
(лунає музика, дівчата танцюють)
Господиня. Ось так з піснями, танцями, жартами, веселими іграми та забавками проходили вечорниці на Покрову. Пройшов час вечорниць, які молодь проводила аж до Великодня. А ми бажаємо Вам здоров’я, добробуту, злагоди у сімействі, щастя.
Разом. І прощаємось з вами до наступних вечорниць!